Журналістка Суспільне Культура Юлія Ткачук розповіла більше про проєкт Artилерія. Перший випуск вийшов у квітні 2022, відтоді ютуб-проєкт має кілька форматів: основні випуски (про конретного артиста), спецрубрики в межах основних випусків, влоги з подій, тематичні спецепізоди.
Хто був автором ідеї створити проєкт Artилерія?
Я завжди любила музику , особливо українську і постійно ще в школі та універі шукала інді-гурти, які б хотіла послухати. Десь на 1 курсі я зачитувалась тогочасними музичними онлайн-медіа: Слух, Потоп, Karabas Live, Comma Com UA і в якийсь момент моєю фоновою мрією стало – стати музичною журналісткою. На новий рік, той шо був на 2022 рік я поставила собі мрію – зняти серію відео про українських музикантів. Потім наступило повномасштабне вторгнення і кілька місяців я допомагала команді новин Суспільного: в основному – оперативно монтувала для них відео. У квітні мій колега Сергій Захарченко, який тоді працював у Львові, зняв історію репера Паліндрома. Потім я взяла онлайн-інтерв’ю в музиканта SadSvit, чия “Касета” тоді вірусилась онлайн. Третім відео з цього списку стала зйомка репера Otoy та його історії, адже на той час його брат безвісти зник на Азовсталі. Тоді директорка нашогодіджитал-відділу Олександра Захарченко запропонувала мені запустити власний відеопроєкт , який би висвітлював, як митці адаптуються до умов війни та протистоять їй у свій спосіб. Тоді ми з Юлею Юріною їздили деокупованими селами Київщини та зняли цю історію. Гадаю, тут “зійшлось” усе: мої амбіції працювати з музичною темою та вміння моєї директорки “зловити” це та прийти з ідеєю, яка натурально виокремлювалась із того, що ми й так робили. Але цей момент був доленосним для мене. З того часу фокус проєкту змінювався: з культурного (адже знімали ще художників, стендаперів, тату-майстрів) до музичного. У нас з’явилось безліч різноманітних форматів: і в ютубі, і на сайті, і в соцмережах Суспільне Культура. І цей проєкт буде тільки розширюватися.
Хто та за яким принципом обирає теми для випусків?
Здебільшого теми та героїв випусків вибираю та затверджую я, адже я є авторкою проєкту . Іноді стається знову ж таки синергетичний метч, коли хтось в команді підкидує тему , вона мені стає цікавою і я за неї берусь. Але кожне відео, текст і матеріал, який виходить – це завжди про те, що цікаво мені як авторці. Принцип описати складно, зараз ми проводили експерименти з різними форматами: знімали класичні випуски з героями, довгі інтерв’ю, розмовні відеоесе, репортажі з концертів. Зараз ми дещо розширюємо тематику: наприклад, в окремому плейлисті вже є два відео про світових зірок – Сабріну Карпентер та гурт Oasis. Головний принцип у підборі героїв для мене – їхня справжність у тому , як вони підходять до процесу створення музики. Це історія не про хайп, а про “вогонь в очах” і харизму . Мені також дуже важливо відкривати нові імена в інді-музиці, тож у 90% випадків ми розповідаємо саме про інді-сцену , адже вона, на мою думку , не має достатнього покриття в медіа, а серед тамтешніх артистів є безліч дуже талановитих людей, чию музику просто гріх пропустити. Так ми наприклад робимо ще добірки тижневих релізів в нашому Інстаграм та на сайті. Якщо йдеться про тематичне/проблемне відео, то тут головні критерії – це актуальність та важливість запуску дискусії. Так, ми робили відео про проблему того, що мало жінок стають саундпродюсерками, чи з’ясовували, яке місце в українській музиці займає мізогінія чи сексизм, або ж як реінтегрувати музикантів-військових по поверненню з фронту . Це не ті теми, які наберуть мільйон переглядів, утім, на мою думку , це ті проблеми, про які критично важливо говорити для того, щоб ставати кращими як суспільство.
Скільки людей працює над виробництвом випусків Artилерії?
Я працюю як авторка і сценаристка. Також у нас є режисерка монтажу Марія. Редакторка Анна, яка допомагає приводити до ладу сценарії та випуски і з нею ми можемо радитися по смисловій частині. Є кілька операторів, основними з яких є Надія та Олексій, а також звукорежисер постпродакшену Павло. Вони дбають, щоб було красиво і чутно)Також у нас є лінійна продюсерка Таня, яка домовляється за всі технічні моменти: техніка, локація, люди для продакшену . І ласт , бат нот зе ліст , – дизайнерка Ніка, яка відповідальна за візуальне оформлення проєкту та кавери.
Чи є в планах створення унікального контенту для подкаст-платформ?
Ми періодично випускаємо на подкаст-платформи адаптовані розмовні випуски Artилерії. Так, є в планах робити більш унікальний контент для подкаст-платформ, утім поки до них не дійшли руки.
Нещодавно у вас вийшло інтерв’ю з гуртом “Vivienne Mort” . З якими гуртами чи артистами ви хотіли б зробити інтервʼю?
Ох, інтерв’ю з Vivienne Mort було моєю мрією і я дуже вдячна, що вони нам довірилися саме для такого довгого формату . Бажань, насправді, бееезліч і вони постійно змінюються, бо я регулярно втілюю ці “хочу” . Дуже б хотіла поговорити, наприклад, з Іриною Швайдак, Світланою Няньо, Натою Жижченко, Джамалою, Оленкою Карась (Тонка), Мією Рамарі, коли вона випускатиме дебютний альбом, Надею sucilna_ nevdacha.exe, Андрієм Бармалієм, Іваном Гуморескою, Василем Переверзевим. І цей список можна продовжувати. Супермрії, які ставлю на майбутнє – інтерв’ю з іноземними зірками.
Які труднощі у вас виникали при створенні випусків Artилерії?
Їх безліч. Іноді “не йшли” сценарії, іноді на виході відео було не таким цікавим, як задумувалась. Були і технічні факапи. Так я знімала T ember Blanche і довелося викинути половину лайф-кадрів, бо зняла їх у розфокусі. Або ж якось ми зняли інтерв’ю з Васею Байдаком і у нас не записався звук, тож довелось його переписувати. Основна складність – зацікавити ютуб-глядача чимось більш глибшим за розважальний контент . Битва за увагу ютуб-користувача на фоні мільйонів опцій контенту – це найбільший виклик.
Працюючи над випусками, які зміни ви помітили в українській музиці за останні кілька років?
Перш за все, українська музика стала більш помітною. Великий пуш їй стали, звісно ж події повномасштабного вторгнення, де попри весь жах українці в режимі реального часу перезнаходили власну ідентичність і українська музика зараз стала в нагоді. Час цього “буму” відійшов уже в минуле і українським артистам знову доводиться конкурувати на стримінгах з росіянами, і це сумно. Але я маю велику віру в те, що все вийде, і насправді думаю, що тренд на російське не настільки масштабний, як ми думаємо. Утім, тут я можу бути надто оптимістичною. Друге – з’явилось значно більше опцій музики для підлітків та молодого покоління: Clonnex розриває показники прослуховувань, був помітний тренд на кітті-рок та й загалом з’явилось досить багато молодіжних рок-гуртів типу “Сусіди стерплять” чи “Скажи щось погане”, які захоплюють підлітків та студентів.Третє – сцена стає все більш різноманітною. Звісно ж, є дуже багато музикантів, які з’являються і зникають після одного хіта, але мене приємно дивує кількість релізів від українських артистів, яка щороку збільшується. Четверте – поп-ікони часу до повномасштабки втратили свої п’єдестали. Зуміла втриматися хіба що Dorofeeva після дуже багатьох етапів ребрендингу та стратегування. Тепер у тебе більше шансів стати відомим і якщо ти інді-музикант: Schmalgauzen, Ziferblat, Nazva, Brykulets. А якщо подивитись на топ прослуховувань, то тут купа імен. Та ж кар’єра Kola чи Клавдії Петрівни, зовсім свіжої Domiy чи хлопців Shumei і Yaktak. Усе це артисти, про яких дізналися після вторгнення, тож ситуація на музичному ринку дуже сильно змінилась. Останнє – тренд на театралізовану музику , який прийшов разом із трендом на театр, який дуже відчутний. Тут дуже впевнено себе почувають МУР та Schmalgauzen, а також звісно і “старі” гравці з театру Дах: Dakh Daughters, Dakha Brakha, Dakh Trio.
Чи були випуски artилерії, які з певних причин не вийшли? Якщо так, то чому?
Ні, все, що знімали, перезаписали- виходило. Навіть інтерв’ю з Васею Байдаком в результаті ми
Яким ви бачите цей проєкт в майбутньому?
Більшим! Планую розширення по темах, розширення авторського складу та більша представленість на всіх діджитал-платформах. Подкасти теж є в планах. У моїх мріях проєкт Artилерія має стати автономною частинкою Суспільне Культура та невеликим музичним медіа всередині культурного медіа.
Автор публікації:
Тарас Панчелюга