З серпня в Харкові розпочався цикл розмовних клубів від колаборації ГО «Штука», що родом з Донеччини, та харківської громадської спілки «Культурний погляд». Події відбуваються в Харкові — метою циклу є спонукання громади до взаємодії й гуртування в україномовному середовищі для відкритої дискусії й обміну думками та поширення демократичний цінностей та ідей. На подіях цього формату учасники мали змогу обговорити обрану тему між собою та з запрошеними спікерами.
«Пілотна» подія з циклу дискусійних клубів була присвячена темі «Соцмережі як інструмент впливу: правда, активізм, емпатія». Модераторкою події виступила Ліза Прасолова. Запрошеними спікерами виступили журналістка Марія Малевська, а також журналіст і нині військовослужбовець Антон Алохінссон. Ми поспілкувалися з Антоном після дискусійного клубу. Саме через призму його розповіді ми спробуємо в ретроспективі висвітлити подію — її загальний перебіг і суспільне значення.
- Якщо спробувати коротко переказати своїми словами — про що був дискусійний клуб?
- Нині соцмережі зі звичайних месенджерів та сховищ розважального контенту перетворилися на головне джерело новин та їх обговорення. Соцмережі стали інструментом об’єднання довкола своєї «інформаційної бульбашки» та місцем емоційної розрядки.
Подія, власне, була присвячена питанням інформаційної гігієни в реаліях сьогодення – коли соцмережі мають безпрецедентний вплив, і є не лише джерелом інформації, а й рушієм суспільних змін. Аби послуговуватися цим інструментом ефективно й не шкодити ані собі, ані громаді, мусимо розуміти, як працює цей «організм» зсередини, і як нам самим орієнтуватися в його структурі.
- Чому ти туди погодився піти спікером і чому ти вважаєш, що про це важливо говорити?
- Хлопці та дівчата з “Культурного погляду” не просто ведуть черговий розмовний клуб для практикування української – вони творять спільноту проактивних харківʼян та хакрівʼянок. Цим людям болить, куди ми рухаємось як громада, як суспільство – у тому числі в інформаційному плані. Важливо їм показати, що їхня думка важлива, підтримати у період медійної апатії, розвіяти деякі міфи та ворожі вкиди.
- Які у тебе були очікування від події? Вони взагалі були?
- Я йшов як вже колишній журналіст та чинний військовослужбовець, тому уявляв це як типову «зустріч молоді з військовим, що розповідає про проблеми в армії». Навіть попри анонсовану пані Малевську (яку я дуже поважаю за принциповість та якусь шалену працездатність у журналістиці), я очікував, що це буде більше сольний виступ з монологом на тему «А я вам зараз вам розповім, як насправді».
- А зрештою які в тебе залишилися враження від того, як пройшло, від аудиторії в середньому по палаті і їх залученості?
- На противагу своїм попереднім очікуванням, я побачив дорослих зрілих людей, які намагаються вести активну дискусію та розглядають соцмережі саме як інструмент — як задля волонтерства та активізму, так і для пошуку «своїх» та практикування української, на яку хтось нещодавно перейшов.
Були й ті, хто прийшов радше просто послухати — але люди похилого віку не складали більшість саме в цій категорії. Навпаки, на відміну від молоді, що розгубила комунікативні навички ще за часів пандемії, «агресивні старушки» намагалися виговоритися, як їм набридло бачити російські фейки у Вайбері, та як це можна відключити.
- Якщо оцінювати дискусію в ретроспективі — що ти прям міг би виділити з проговореного в окремі тези?
- Волонтерство стає модним серед харківської спільноти, і вона зацікавлена навчатися як SMM, так і медіаграмотності задля підвищення власної ефективності.
Традиційна журналістика померла за часів повномасштабки, тому немає сенсу чіплятися за морально застарілі стандарти Бі-Бі-Сі. Телемарафон, що трошки закрутив гайки опозиційним ЗМІ, непомітно для себе остаточно добив телебачення, тому люди переключилися на альтернативні медіа. Здебільшого це саме анонімні телеграм-канали, але поступово (і я сподіваюся, що ми з Малевською до цього доклалися під час дискусії) визріває розуміння, що треба підтримувати незалежні ЗМІ, аби не загрузнути назавжди в інфопомийках типу «ТРУХА. СУДЖА» та російських каналах ІПСО.
Поруч із зростанням україноцентричності харківців одночасно виросла і їхня зацікавленість у “своїх” спільнотах. Вони радо долучаються до низових мистецьких та просвітницьких ініціатив, вони радо знайомляться і відкриті для нового досвіду.
Те, наскільки різноманітну авдиторію збирає на своїх заходах «Культурний погляд», демонструє головний здобуток 30 років незалежності: ми виростили-таки громадянське суспільство, яке прагне змін, прагне навчатися, прагне бути свідомим — хоч би й як не іронізувала з цього слова російська пропаганда. П’ятий Харків є — він пробився крізь колоніальний асфальт та скинув полуду з очей. Він росте та міцнішає, нарощує кору.
І йому треба у цьому допомагати
Проєкт реалізується ГО «Штука» за сприяння «Фонду Фрідріха Наумана за Свободу» в Україні. Відповідальність за зміст дискусії несе ГО «Штука». Інформація, представлена в статті не обов’язково відображає погляди партнерів
