Якщо хтось не хоче читати все оте що я напишу далі, то думка така – фільм зайшов, він офігенно передає відчуття дитинства і його варто дивитись.
Тепер трохи довше. Пишу цей огляд вже через деякий час після перегляду і ніби емоції повинні влягтись але ні, воно чіпляє до сих пір. Цей фільм як ті афігітельні історії друзів у дворі, свідками яких ніхто не був але всі чули і були впевнені що вони трапляються, це як історії Васі та Колі з сусіднього класу. Я реально поринув у дитинство і весь фільм повторював про себе “ну ось воно”, “ну це ж правда”, “я таке чув”.
Сюжет: Не дивлячись на те що у сюжеті є багато кумедних та добрих моментів він все ж сприймається як драма двох братів, один з яких (Микола) працює маршрутчиком та є типових “темщіком” а другий(Василь) намагається бути взірцевим поліціянтом. Брати зовсім різні і їх цінності не сприяють дружнім відносинам та спілкуванню. Проте трагедія що сталась з батьком змушує обʼєднатись та вирушити в спільну подорож.
Сімʼя це тут не про єднання чи підтримку, Антоніо Лукіч(режисер) показує її як центр конфліктів як те що заважає кожному з братів розвиватись та рухатись своїм шляхом. І їх подорож до Люксембурга це ніби той самий шлях який повинен пройти кожен з братів щоб стати самостійною особистістю. Адже на одній дорозі в них зовсім різні цілі. Мені здається що доволі часто так було в українських сімʼях наприкінці 90-х та початку 20-х років і через це фільм здається дуже близьким для розуміння і сприйняття. Наше викривлене розуміння цінностей тих років підштовхує до посмішок, наче ти згадуєш щасливе дитинство, хоча насправді це було не щастя а трагедія. Як 90 – ті роки є трагедією для України як держави.
Персонажі та акторська гра: Це одне з відкриттів цього фільму особисто для себе, хлопці показали себе справжніми, мені здається вони не грали в цьому фільмі і це є найбільше досягнення. Аміл та Раміл своєю щирістю змусили повірити в справжність історії.
Звук та музика: Курган & Агрегат», що тут казати, музика у фільми це сучасне українське музичне мистецтво, реальне, правильне, яке йде з народу. Музика фільма виглядає так як ніби її написав твій знайомий і став найпопулярнішою людиною у місті
Висновок: “Люксембург, Люксембург” – фільм про трагедію але його дотичність до життя кожного українця змушує посміхатись.
