16 березня 2022 року о 10:47 росіяни розбили серце Маріуполя – скинули авіабомби на будівлю театру, де переховувалися містяни. Загинули сотні. У когось є імена, бо їх шукали рідні, а хтось загинув з усіма близькими і став невідомою жертвою. Руїни в окупації знесли, і загиблі навіть не отримали право на поховання. Тож багато з них тепер не мають ні імен, ні могил.
А на місці найбільшої трагедії міста побудували новий театр, бо окупаційна влада відмовляється визнавати цю трагедію. Спочатку вони казали, що в будівлі нікого не було і все підірвав Азов. Але це центр Маріуполя: трагедію бачили жителі всіх навколишніх будинків, і кількість свідків величезна. Скільки з них бачили загиблих, поранених і мають знайомих, що ніколи не повернулися з театру. Замовчати це неможливо. Тому тепер росіяни кажуть про “жертв київського режиму”, “кількість жертв невідома”.
Але кількість жертв дійсно невідома. Бо жодних розслідувань, ексгумацій, рятувальних операцій не було. Їх усіх намагаються стерти з нашої пам’яті. Театральну площу привели у бойову готовність виконувати роль красивої картинки. Але це як пластирем закривати криваву рану. Театр часто називали “серцем міста”. І тепер в нас його нема.
Маріуполь вбивали всю весну 2022 року. І розбомблений театр – символ трагедії тисяч містян, вбитих у своїх будинках, в чергах за водою, під час готування їжі, в авто при евакуації, в лікарнях, школах, пологових будинках. Всіх, хто помер від голоду, нестачі ліків, страху та стресу. Всіх, хто від горя виходив у вікна багатоповерхівок. Всіх, хто згорів живцем у палаючих після обстрілу будівлях та задихнувся під завалами стін. Всіх, кого вбивали росіяни з автоматів, дронів, танків, артилерії та літаків. Всіх, кого поховали у власному дворі. Всіх, кого спалили в пересувних крематоріях. Всіх, кого разом з будинками знесли і перетворили на бетонну крихту. Всіх, хто пережив блокаду міста, але помер невдовзі від пневмоній, серцевих захворювань, ускладнень. Це символ всіх нас, хто бачив це і вижив.
Маріуполь стоїть, там живуть тисячі людей, частина його вулиць, будинків, шкіл, лікарень, магазинів функціонує. Але це інше місто. Старому Маріуполю розбили серце 16 березня 2022 року о 10:47. Він загинув, і в нього нема ні могили, ні таблички, ні свідоцтва про смерть. Він є тільки в нашій з вами пам’яті. Говоріть про нього, пам’ятайте кожного та кожну, хто разом з ним залишився у вічності.
