Статистика не бреше: всі дані переписів населення Донеччини з 1763 по 2001 рр., які пояснюють:
— в Донецькій області завжди жили українці і переважали за чисельністю усі інші національності
— росіяни століттями намагалися заселити цей регіон і все одно не змогли скласти більшість
— міф про “ісконно руський Донбас” розбивається об просто порівняльну діаграму
— в області штучно створений великий відсоток російського населення, більшість з яких є мігрантами першого покоління часів срср.
Українці в Україні за переписом 2001 року. В Донецькій області – 56,9%, 38% – росіяни (найбільший показник після Криму). Чи завжди так було?
У 1763 р. ще за існування Гетьманщини національний склад Донеччини виглядав так:
- в Бахмутському повіті українці становили 79% мешканців, росіяни 9%
- в Донецькому повіти 65% українців проти 4% росіян.
У 18 ст. майже вся Донеччина була у складі Кальміуської паланки Війська Запорізького, козаки заснували тут більшість міст, але ці землі були завойовані російською імперією.
У 1770х почалося масове переселення з Білгородської губернії, тому співвідношення змінилося на: 55% українців і вже 35% росіян.
Дані ревізії 1858 та церковного обліку 1857 Катеринославської губернії подають такі цифри:
- Бахмутський повіт (72% українці, 19% росіяни)
- Слов’яносербський повіт (76% проти 19%)
- Олександрівський повіт (Маріупольщина) – 69% українці, 19% греки, 12% росіяни.
Українки в Бахмуті, 1913 р.
За переписом 1926 року в Сталінській області українці становили переважну більшість 73,6% проти 10,7% росіян.
Протягом 1920 — 1930-х років відбувалося швидке зростання російського населення, за рахунок міграції сільського населення в металургійні міста та Голоду 1921-22 рр, репресіям. Так, у 1939 році питома вага росіян дорівнювала вже 32 %, тоді як частка українців зменшилася й становила 61 % від загальної чисельності населення регіону.
Особливо відчутними були зміни у містах – в різні роки в різних містах Донеччини росіяни могли складати більше 50% від усіх національностей. Зміни в етнічній структурі міського населення Донбасу значною мірою були викликані непопулярною та жорстокою політикою радянської влади на селі (Голодомор 1932-1933, репресії проти “куркулів”), яка спричинила масовий відхід українських селян у міста.
Весілля в Маріуполі, 1956 р.
З другої половини ХХ ст. помітні асимілятивні процеси і частка українців поволі зменшується, а росіян – зростає, коли на Донеччину ринув потік “комсомольських активістів” з усього Радянського Союзу. Сюди, згідно з розподілу, направлялися випускники навчальних закладів, а також працівники зі стажем роботи на керівних посадах для обміну досвідом на виробництві.
Росіяни за переписом 2001 року складали 17,3% або 8,3 млн. від усього населення. 1,8 млн з них мешкали на Донеччині. Майже половина всіх росіян в Україні, та на Донеччині зокрема, є мігрантами у першому поколінні (приїхали сюди за часів СРСР), тому вони навіть не можуть мати статус національної меншини.
Стереотип про Донеччину як “ісконний російський регіон” сформований радянською пропагандою та розбивається об статистику етнічного складу: тут ЗАВЖДИ переважало українське населення.
Матеріал підготовано на основі статті Ковал Л.Л. “Етностатусні характеристики населення Донбасу: політичні виклики і державна політика”.