Художниця Марія Юдіна родом із Бердянська Запорізької області. Їй 24 роки, два з яких живе у Києві через війну. Тепер дівчина розмальовує для аукціонів тубуси, снаряди, гільзи та уламки від ракет — квітами. Із початком широкомасштабного вторгнення 90% діяльності Марії займає благодійність.
Читай, що змінилося у творчості художниці в часі війни та як Марія своїми картинами наближає перемогу.
“Більше сил на протидію російській агресії”
Перед широкомасштабним вторгненням Марія закінчила Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара за спеціальністю художник-дизайнер. Також дівчина почала проводити уроки малювання для дітей у Бердянську.
“Мені з дитинства подобалось малювати. Я завжди хотіла робити це професійно. Тож вирішила, що буду присвячувати своє життя мистецтву. Через малюнки я можу висловити думки, передчуття. Відчуваю спокій та полегшення, коли створюю щось нове. Перед вторгненням намалювала мурал в Енергодарі, розписувала стіни кав’ярні, салон краси у Бердянську”, — ділиться Марія Юдіна.
Напередодні 24 лютого 2022 року Марія приїхала до Києва у справах, де вимушено й залишилась через війну.
“Додому не їхала, адже місто окупували десь на третій день вторгнення. Я почала шукати роботу в Києві. Тепер працюю в художній школі, де також навчаю дітей малювати. Свою мистецьку діяльність теж почала в іншому форматі. Через місяць після початку широкомасштабного вторгнення волонтери попросили, щоб я розписала гільзи. Так почала малювати на тубусах, гільзах, уламках від ракет для благодійних аукціонів, заходів та онлайн-зборів із розіграшами. Роблю все, щоб допомогти нашим хлопцям”.
Розпис тубуса, гільзи чи ракети залежить від їхніх розмірів і того, який саме малюнок хочуть волонтери. Якщо потрібно зобразити абстракцію, наприклад, квіти чи море, — це займає чотири-п’ять днів. Більше часу йде на відтворення міст — тиждень-два. Марія зображувала для аукціонів Бердянськ, Запоріжжя, Київ і Мелітополь.
“Волонтери передають мені гільзи, тубуси, я їх безплатно розписую і відправляю назад. Виняток був одного разу, коли я взяла гроші за матеріали, адже малювала на великій частині ракети і витратила дуже багато барв. Тоді зі мною сконтактували хлопці з 95-ї окремої десантно-штурмової бригади і сказали, що є гарна частина від ракети. Захисники захотіли, щоб я там намалювала поле з квітами”, — розповідає художниця Марія.
Марія не просить надсилати їй звіти після аукціонів, адже довіряє людям. Вона знає, що за зібрані кошти закуповують найнеобхідніше для захисників. На аукціоні речі, які вона розфарбовує, продають за 5-30 тисяч гривень. Усе залежить від того, де саме розігрується той чи інший виріб. Зазвичай після аукціону волонтери купують одяг, дрони, екіпірування, ремонтують авто для бійців.
“Я, напевно, понад 100 виробів розфарбувала. Ніколи не рахую, адже до мене звертається багато людей. Стараюся усім допомогти, а якщо не встигаю — кажу їм про це. Не берусь просто так за роботу, бо кожен малюнок у мене індивідуальний. Знаю, що своєю працею приношу користь військовим. У важкі для країни часи кожен має докладати зусиль”.
Крім благодійних розписів, Марія створює картини на замовлення — і певний відсоток від заробітку завжди віддає на ЗСУ.
“Люди знають: купуючи мої вироби, вони теж долучаються до зборів. Через мистецтво також можна зробити внесок на підтримку ЗСУ. А що більше благодійних розписів, то більше донатів, тобто більше сил на протидію російській агресії”.
“Люди знають: якщо Бердянськ — це до мене”
Марія у своїх роботах часто зображує квіти, навіть якщо відтворює місто, додає туди флору. Художниця творить під гаслом “Вони скидають на нас ракети, а я малюю на них квіти”.
“Малюю квіти, бо вірю: попри те, що у нас зараз важкі часи, Україна розквітне. Завдяки цьому у мене виходять такі сонячні роботи, які всім подобаються. За час вторгнення я виробила свій стиль, за яким мене впізнають. На моїх картинах з’явилось більше квітів, гарних краєвидів та патріотичного духу”, — ділиться Марія.
Марія зазвичай працює акриловими й олійними фарбами. Також робить столи з епоксидної смоли у морській тематиці. Незабаром почне створювати свічки із зимовими мотивами й зображеннями рідного Бердянська.
“Хотіла б зробити виставку своїх картин, але нічого в наявності немає, бо все роблю на замовлення та благодійність. Люди замовляють картини на згадку про Бердянськ, адже у Києві багато бердянців. І навіть ті, хто не з Бердянська, але були в нашому місті чи просто знають, що у нас гарне море, теж хочуть мати пам’ять про нього.
Коли люди дізнаються, що я — майстриня з Бердянська, їм стає трішки тепліше від того, що не забуваю рідний дім і зображую його у своїй творчості. Люди знають: якщо Бердянськ — це до мене”.
“Велика зміна у нашій країні несе зміни й у мистецтві”
За словами Марії, сучасній українській культурі не вистачає свіжого погляду.
“Художні школи та університети заточені під один напрям і стиль малювання. Як їх тоді вчили, так і зараз вони вчать нове покоління. Ми живемо у сучасній країні, тому хочеться нових методів і технік. З війною українське мистецтво змінилося, з’явилися інші теми. Художники більше зображують наших військових і боротьбу за незалежність. Велика зміна у нашій країні несе зміни й у мистецтві”, — каже Марія.
Художниця продовжує допомагати волонтерам збирати кошти на різні потреби бійців. Марія каже, що буде займатися благодійністю до перемоги.
“У планах на майбутнє — показати світові через мистецтво, що українці — незламний народ. Ми не здамось, і я продовжуватиму приносити користь нашій країні. Мені подобається те, що я маю змогу допомагати нашим хлопцям. Захисники вдячні за те, що про них не забувають. Якось мені написав знайомий військовий, що їм потрібен дрон, але не вірив, що таку велику суму можна швидко зібрати”.
Марія опублікувала у соцмережі інформацію про те, що для бійців із Бердянська потрібно зібрати 100 тисяч гривень на дрон. За тиждень була уже вся сума, і після цього художниця повірила у силу інстаграму.
“Мій знайомий був шокований, бо це велика сума, а збори зазвичай ідуть повільно. Я купила дрон та привезла їм. Хлопці були щасливі. Заради таких емоцій бійців потрібно робити більше й допомагати активніше. Ми можемо врятувати їм життя”.
Після нашої перемоги Марія Юдіна хоче повернутися у Бердянськ.
“Я мрію зустріти свій день народження у рідному українському Бердянську. Хочеться вже купатися у нашому морі, хочеться просто до рідної землі. Ми обов’язково всі повернемося додому”, — каже Марія Юдіна.
Матеріал створено ГО “Штука” за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні.
Авторка матеріалу: Юлія Варчук
Читайте ШТУКУ в Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, дивіться наші відео в Youtube та Тік Ток.